Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?
Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.
Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.
А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.
На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.
"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"
Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.
Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.
Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?
Але, ребяты, ну что с вами творится, да? Поделюсь с вами сегодня историей, которая взорвала мой мир, как гердос в крови. Это будет рассказ про то, как я купил закладку амфетамина и сходил на футбол с фанатами. Все началось довольно неожиданно, я никогда не думал, что мой путь приведет меня к этому, но так случилось, и я вам об этом расскажу.
Недавно я познакомился с одним светлым товарищем, который обещал мне клад, о котором я слышал только в самых откровенных рассказах. Его звали Витек, и он был настоящим делецом, кто знал, как достать любой груз в касание. Мы с ним сразу нашли общий язык, и он согласился помочь мне в этом «приключении».
Я сказал Витку, что так сильно хочу попробовать амфетамин, что даже готов отдать все, что у меня есть. Он ухмыльнулся и сказал, что подумает. Через пару дней он прислал мне сообщение, где указал место и время встречи. Я пришел на указанное место и увидел его стоящего в тени. Он улыбнулся и вытащил из кармана своей куртки маленький пакетик.
«Вот тебе, братан, твоя долгожданная закладка. Наслаждайся», – сказал Витек, протягивая мне пакетик. Мне сразу захотелось утащить его в угол и попробовать, но я решил быть терпеливым и сохранить это удовольствие на футбол.
День долго казался, как будто время замедлило свой ход. Наконец настало время встречи с фанатами на стадионе. Я успел сделать себе пару «тюнингов» в ожидании, чтобы максимально насладиться игрой и глюкнуть по полной.
Когда я подошел к входу стадиона, я увидел огромную толпу ребят, которые были одеты в клубные цвета и кричали свои боевые крики. Я просто погрузился в эту атмосферу и почувствовал себя частью этой толпы, которая готова бесконечно поддерживать свою команду. Меня словно поглотила энергия этого места.
Когда матч начался, я был всяко настроен и готов к любым поворотам событий. Амфетамин свою работу сделал – я чувствовал себя бодрым и полным энергии, как настоящий футбольный бог. Я кричал, прыгал и махал флагом своей команды. Это было что-то сумасшедшее, я был частью этой огромной силы, которая несла команду к победе.
Чем дальше продолжался матч, тем больше я погружался в свое состояние. Мне казалось, что время замедляется, и я вижу все происходящее в замедленной съемке. Игроки бегали, будто во сне, а мяч летел в воздухе так медленно, что я мог его даже поймать. Все глюки своего состояния я выкрикивал на весь стадион и не замечал, что люди вокруг обращают на меня взгляды.
Но в какой-то момент все закрутилось и пошло не по плану. Я почувствовал, как меня вцепила паника, и мое сердце начало биться как сумасшедшее. Мои руки потекли холодным потом, и я начал дрожать. Я понимал, что это был перебор – я взял ту мач, и она откликнулась.
Я попытался дотянуться до друзей, чтобы они помогли мне выбраться из этой ситуации, но все мое тело было охвачено паникой. Все люди на стадионе начали выглядеть как бесформенные существа, а звуки стали искаженными и непонятными.
В этот момент я уже не наслаждался игрой и даже не мог сфокусироваться на ней. Я чувствовал только панику и беспомощность перед этими глюками, которые овладевали моим сознанием. Я молился, чтобы все закончилось как можно скорее.
Наконец, матч закончился, и я смог выбраться из стадиона. Я просто сел на ближайшую лавку и смотрел на людей, проходящих мимо меня, как на роботов.
Мой путь к амфетамину и футболу с фанатами закончился не так, как я ожидал. Никогда не забывайте, что голова – это ваше самое ценное достояние, и ни одна клад не стоит того, чтобы потерять себя. Живите ярко, но здорово!